Укладання угод із нерухомістю та земельними ділянками потребує беззаперечного дотримання норм чинного законодавства

Окрему увагу  необхідно приділяти вимогам ст. 377 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), ст. 120 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) та ст. 31-6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» (далі – Закон) щодо одночасного переходу права власності на об’єкт нерухомого майна та права користування земельною ділянкою комунальної форми власності.

У зв’язку із цим наголошуємо на необхідності неухильного дотримання вимог законодавства під час посвідчення правочинів і державної реєстрації прав.

Посвідчення правочину про відчуження об’єкта нерухомості у випадках, передбачених ст. 377 ЦКУ та ст. 120 ЗКУ, тягне за собою зміну користувача або власника земельної ділянки, на якій розташований такий об’єкт нерухомості.

Істотною умовою такого правочину (за винятком деяких виключень) є кадастровий номер земельної ділянки.

Що стосується права користування, то волевиявлення власника земельної ділянки та внесення змін до відповідного договору користування землею не вимагається.

Правочин, що підтверджує набуття права власності на об’єкт нерухомого майна, є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права користування земельною ділянкою, на якій розташований такий об’єкт.

Відповідно до ст. 31-6 Закону, державна реєстрація переходу права власності на об’єкт нерухомого майна та права користування відповідною земельною ділянкою здійснюються одночасно.

Необхідно також повідомити орендодавця про перехід права користування земельною ділянкою. У разі, якщо орендодавцем є орган місцевого самоврядування, інформацію про його місцезнаходження можна знайти в загальнодоступних джерелах.

Дотримання цих вимог допоможе забезпечити правову визначеність і уникнути непорозумінь у земельних відносинах.

#Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції /м. Одеса/