Право неповнолітнього на самостійне отримання аліментів та розпорядження ними

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одна із форм такого утримання є виплата аліментів на дитину, розмір яких визначається домовленістю батьків або рішенням суду.

Статтею 179 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Тобто  витрати мають бути спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, навчанні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Неповнолітня дитина (14 – 18 років) має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Водночас Сімейним кодексом встановлено, що неповнолітня дитина також має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України (далі – Кодекс).

Згідно зі статтею 30 Кодексу фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має цивільну дієздатність. Це означає здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Кодекс розрізняє такі види цивільної дієздатності фізичної особи: повна, неповна, часткова та обмежена. Також варто врахувати, що відповідно до Кодексу фізична особа може бути визнана судом недієздатною.

Відповідно до статті 32 Кодексу неповнолітня дитина має неповну цивільну дієздатність.

Так, у цьому віці дитина, зокрема, може:

- самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом;

- самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.

Зауважуємо, що перед перерахуванням коштів безпосередньо на особисту картку дитини потрібно впевнитися, чи не відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів, де вказані реквізити рахунку одного із батьків, на який вимагається їх сплачувати.

У випадку, коли на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження про стягнення аліментів, аліменти перераховуються виключно стягувачу відповідно до статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Під час перерахування коштів у призначенні платежу варто писати, що це аліменти на утримання дитини, і вказувати за який період.

Для уникнення непорозумінь, конфліктів та для цивілізованого вирішення питання відповідно до статті 189 Сімейного кодексу України батьки можуть укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначать розмір та строки виплати. У договорі можна вказати реквізити особистого рахунку дитини, на який потрібно перераховувати кошти.

Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим кодексом.

Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

У разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Інформація станом на 01.04.2025