Центр надання адміністративних послуг

Вишиванка – це не просто традиційний народний одяг, а унікальний символ української нації. 15 травня ми відзначаємо День вишиванки – день, який об’єднує всіх, незалежно від віку чи професії. Автентичні орнаменти переносять нас у минулі століття і водночас зберігають культурний код сучасного українця.

Коротка історія

Перші вишивки на землях України з’явилися ще в давнину. Археологічні знахідки скіфського та сарматського періодів свідчать, що одяг пращурів був прикрашений візерунками. У часи Київської Русі, вишивка стала поширеним мистецтвом – вона оздоблювала сорочки, рушники, скатертини.

З часом вишиванка набула глибокого символічного значення. У XV–XVII століттях вишиті сорочки вже несли «послання»: через орнаменти люди передавали побажання здоров’я, щастя, любові чи долі. У буремні часи XVIII–XIX століття, національна культура часто зазнавала утисків. Проте вишиванка слугувала важливим засобом збереження самобутності – навіть під заборонами українці вишивали сорочки і носили їх з гордістю.

У радянський період українська національна символіка часто переслідувалася. Багато автентичних вишитих речей було втрачено через уніфікацію та репресії. Проте традиція пережила ці часи. Сьогодні українська вишиванка, як важлива частина спадщини, внесена до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Це свідчить про її унікальність і значущість.

Кожен орнамент і колір на вишиванці несе своє символічне значення, часто корінням у стародавніх віруваннях. Українська вишиванка багатогранна: кожен регіон має свої характерні стилі й кольорову гаму. Кожен із цих стилів вишиванки – своєрідна ниточка в загальному «ковдрі» української культури. Від сміливих барв гуцульської сорочки до легких візерунків Поділля – всі вони творять неповторну палітру традицій.

Вишиванка як форма спротиву

У радянські часи вишиванка була не лише традиційним одягом, а й символом тихого опору. За використання українських національних символів могли переслідувати й карати. Вишиті сорочки ховали в скринях, берегли як родинні реліквії, передавали з покоління в покоління.

Показовим є випадок Ігоря Михайловича Чепіля. У документах фонду «Слідчий відділ НКВС у Дрогобицькій області» в кримінальній справі репресованого зберігається речовий доказ – лляна хустинка із вишитими гладдю п’ятьма зображеннями Герба України. Хустинка була вилучена при обшуку дому затриманого. Вишитого символу української нації – Тризуба вистачило, щоб присудити людині десять років виправно-трудових таборів. У виписці із протоколу Особливої Наради при МВС СРСР №48 від 31 серпня 1949 року зазначено: «…за пособничество учасникам антисоветской банди украинских националистов и террористические намерения заключить в исправительно-трудовой лагерь сроком на десять лет…». (Державний архів Львівської області Фонд Р-3258, вкладення № 94 – вишита хустинка. Фото додається). Така жорстокість за вишиваний символ лише підкреслює, яку силу й значення мала національна вишивка.

Сьогодні вишиванка – це не просто одяг, а символ єдності, гідності та любові до України. Ми носимо її на свята, урочисті події та щодня – як прояв поваги до своїх коренів. Особливо в умовах війни вишиванка набуває нового значення: вона об'єднує українців усього світу, нагадує про силу традиції й про незламність нації. Вона нагадує про багатовікову історію, підсилює почуття єдності та надихає в непрості часи.