Центр надання адміністративних послуг

Закон розрізняє навмисну дію і вчинок, здійснений під примусом. І визнає, що навіть без злочинного наміру людина може стати учасником протиправних дій - іноді проти своєї волі. Для цього не обов’язково бути пов’язаним із кримінальним середовищем або мати зневажливе ставлення до закону. В умовах війни кожен може опинитися в ситуації, де змушений діяти всупереч йому.

Представники країни-агресора нерідко вдаються до фізичного насильства, аби змусити українців співпрацювати з окупаційною адміністрацією. Під тиском болю, травм і погроз, людей змушують виконувати накази, які суперечать інтересам їхньої держави. Вони погоджуються на співпрацю, рятуючи власне життя та здоров’я.

Щоб захистити осіб, які стали жертвами примусу й опинилися втягнутими в злочинну діяльність, у Кримінальному кодексі України передбачено статтю 40. Вона гарантує правовий захист для тих, кого змусили вчинити дії, що завдають шкоди охоронюваним законом інтересам. Цю норму застосовують у випадках, коли особа діяла під впливом фізичного чи психологічного тиску, що повністю позбавив її можливості робити вибір вільно.

До прикладу, якщо особу змусили розкрити службову або іншу конфіденційну інформацію, погрожуючи життю її чи близьких — вона не несе кримінальної відповідальності, якщо не мала реальної можливості діяти інакше.

Пам’ятайте: закон не байдужий до обставин. Він передбачає захист від несправедливого покарання тих, хто діяв не з власної волі. Відповідальність покладається на того, хто примусив до протиправних дій.