Земля фермерського господарства не успадковується: ВС роз’яснив, що постійне користування залишається за СФГ

Верховний суд ухвалив 12 листопада 2025 року остаточне рішення у справі № 533/961/23, що стосується спадкування прав на землю, надану для ведення фермерського господарства. Верховний Суд підтвердив, що право постійного користування земельною ділянкою, закріплене за засновником селянського (фермерського) господарства (СФГ), не входить до складу спадщини і не може бути визнане як право довічного успадкованого володіння.

​Спадкоємець засновника СФГ «Вільний селянин» (створене у 1995 році),  прагнув визнати за собою право довічного успадкованого володіння на земельну ділянку площею 11,1 га. Ця ділянка була надана його батькові, у постійне користування (на підставі державного акта 1996 року) для ведення фермерського господарства.

​Позивач, який вже був визнаний правонаступником усіх прав та обов'язків СФГ, намагався через суд отримати успадковане володіння на саму землю після того, як нотаріус відмовив у видачі свідоцтва, оскільки ділянка не була у власності померлого. Суд першої інстанції частково задовольнив ці вимоги.

Позиція Верховного Суду

​Суд встановив, що згідно із системним тлумаченням земельного законодавства, право постійного користування земельною ділянкою, попри те, що вона була виділена громадянину-засновнику, фактично перейшло до СФГ з моменту його державної реєстрації у 1995 році. Таким чином, відбулася заміна землекористувача — постійним користувачем стало саме СФГ як суб'єкт підприємницької діяльності, а не фізична особа.

​Право постійного користування не припиняється зі смертю засновника і, відповідно, не входить до складу спадщини фізичної особи, згідно зі статтями 1216 та 1218 ЦК України. Верховний Суд підкреслив, що спадкувати можна лише корпоративні права померлого засновника (члена) щодо самого господарства, що вже було реалізовано позивачем, який став правонаступником СФГ.

Суд відкинув вимогу позивача про визнання права довічного успадкованого володіння, оскільки цей інститут не стосується права постійного користування, що належить ФСГ.

Фактично, ВС унеможливив спробу підміни правових титулів, яка могла б призвести до неправомірного переведення землі державної чи комунальної власності у спадкову масу. Крім того, Верховний Суд підтвердив правомірність представництва прокурора в інтересах територіальної громади (Новогалещинської селищної ради), оскільки Рада не могла самостійно оскаржити неправомірне рішення суду через брак ресурсів.

Верховний Суд дійшов висновку, що право постійного користування земельною ділянкою, надане фізичній особі для створення фермерського господарства (СФ), не може бути об’єктом спадкування. Суть позиції полягає в тому, що після державної реєстрації СФГ у 1995 році, відбулася фактична заміна землекористувача: право користування перейшло від фізичної особи-засновника до СФГ як юридичної особи (бізнесу).

Оскільки це право вже не належало померлому на момент відкриття спадщини, воно не входить до складу спадкової маси згідно з нормами Цивільного кодексу. Таким чином, спадкоємець успадковує лише корпоративні права щодо самого СФГ (стає новим керівником/членом), але не має права вимагати переведення землі у свою приватну власність чи довічне успадковане володіння, забезпечуючи тим самим стабільність господарювання та захист інтересів територіальної громади, яка залишається власником землі. Таким чином, касаційна скарга  залишена без задоволення.