Підпризначення спадкоємця: заповіт із «планом Б»

Кожна людина має повне право розпоряджатися своїм майном та заздалегідь визначити, хто саме його успадкує. Висловити свою волю вона може шляхом оформлення заповіту.

Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (статті 1233–1234 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс)).

Згідно зі статтею 1222 Кодексу спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Також спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Законодавство України надає заповідачу можливість не лише визначити спадкоємців, а й передбачити випадки, коли визначений у заповіті спадкоємець з певних причин, зокрема не зможе прийняти спадщину або відмовиться від неї. Для цього у заповіті можна вказати підпризначеного спадкоємця, що дозволяє реалізувати волю заповідача у різних життєвих обставинах.

Так, відповідно до статті 1244 Кодексу заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті (стаття 1242 цього Кодексу).

Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа, визначена у статті 1222 цього Кодексу.

Нагадуємо, що за загальним правилом часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (стаття 1220 Кодексу).

Крім того, звертаємо увагу, що підпризначений спадкоємець може отримати право на спадщину у випадку смерті спадкоємця, якщо останній помер до відкриття спадщини. Якщо смерть спадкоємця настала після відкриття спадщини і він не встиг її прийняти, тоді діє інший правовий механізм – спадкова трансмісія.

Відповідно до статті 1276 Кодексу якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).