Громадяни з реєстрацією на ТОТ не можуть підтвердити місце проживання: у Раді хочуть змінити закон

До Верховної Ради зареєстрували законопроєкт №15420, який пропонує запровадити тимчасовий порядок підтвердження місця проживання громадян, зареєстрованих на тимчасово окупованих територіях України. Документ має усунути проблему, через яку тисячі українців не можуть підтвердити свою адресу та скористатися низкою державних послуг.

Чому виникла проблема

Після запровадження нової системи реєстрації місця проживання через реєстри територіальних громад саме ці реєстри стали єдиним офіційним джерелом підтвердження адреси. Водночас на тимчасово окупованих територіях такі реєстри не були створені, а передача картотек від Державної міграційної служби не відбулася.

На тимчасово окупованих територіях (ТОТ) України, де на момент впровадження реформи органи державної влади та місцевого самоврядування не здійснювали свої повноваження, територіальні громади та відповідні реєстри не були створені, а передача картотек від органів Державної міграційної служби не відбулася.

Внаслідок цього громадяни, які мають чинні паспорти громадянина України з відомостями в Єдиному державному демографічному реєстрі (ЄДДР) про місце проживання на ТОТ, фактично позбавлені можливості:

• підтвердити свою адресу проживання;
• подати декларацію про місце проживання через ЦНАП або портал «Дія»;
• отримати витяг з реєстру територіальної громади.

Це призводить до суттєвого обмеження прав громадян на доступ до освіти (зокрема, фіксуються випадки відмови у підтвердженні проживання на ТОТ для реалізації права на пільговий вступ до закладів освіти), отримання соціальних виплат, адміністративних послуг, оформлення спадщини, а також унеможливлює реєстрацію місця проживання новонароджених дітей за адресою батьків, які зареєстровані на ТОТ.

Наявність цієї проблеми також підтверджується численними зверненнями обласних військових адміністрацій (зокрема, Луганської ОВА) та перебуває в полі уваги Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця.

Що пропонує законопроєкт

Розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» хочуть доповнити новим пунктом 10-4. Правила передбачають запровадження тимчасового порядку підтвердження місця проживання на тимчасово окупованих територіях на період дії воєнного стану та ще протягом одного року після його припинення або скасування.

Підтвердження місця проживання пропонується здійснювати на підставі:

• відомостей Єдиного державного демографічного реєстру;
• штампа про реєстрацію у паспорті-книжечці;
• електронних даних, записаних на ID-картці;
• довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру.

Якщо необхідні відомості будуть відсутні або суперечитимуть одна одній (зокрема, через неможливість доступу до паперових носіїв чи локальних реєстрів тимчасово окупованих територій України), Державна міграційна служба або її територіальні підрозділи повинні будуть протягом трьох робочих днів підтвердити місце проживання на підставі аналізу інших державних інформаційних ресурсів.

Для цього пропонується використовувати дані:

• Державного реєстру виборців;
• Державного реєстру фізичних осіб — платників податків;
• Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України;
• інформаційних систем Міністерства соціальної політики, зокрема Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо внутрішньо переміщених осіб.

Крім того, законопроєкт передбачає можливість подання заяви. Подання заяви про підтвердження місця проживання за цим Порядком може здійснюватися особою як в паперовій формі (через центри надання адміністративних послуг або органи Державної міграційної служби), так і в електронній формі — засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія), зокрема через мобільний застосунок.

Сформований за новим порядком витяг матиме статус офіційного документа, який підтверджуватиме місце проживання особи на тимчасово окупованій території. Законопроєктом передбачено, що такий документ буде обов’язковим до прийняття всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності.