Буде складно, але врешті все буде добре

Марина та Михайло з трьома дітьми живуть у модульному містечку для ВПО. Чоловік мав у Ірпені знайомих, тож приїхали сюди. Спершу з допомогою Михайлового брата зняли квартиру на 2 місяці. За цей час оформили статус ВПО, а чоловік знайшов роботу. Син Михайлик ходить поруч у школу, є садочок для Софійки. 

Їхнє село в Каховському районі Херсонщини одразу опинилося в окупації. Марина не хотіла їхати, та для чоловіка головною була безпека сім'ї: маленький син і дружина, вагітна Софійкою.

У середині квітня брат Михайла вивіз на бусі їхні родини на Закарпаття, до родичів. Недалеко Херсон, Каховка. Бачили, яка йшла техніка. Поки їхали, навколо все вибухало. 

“Мені було, чесно, дуже тяжко. Хотіла у свій дім, свій двір, яким я його бачу. В мене там мама. Але зараз стало легше. Софійку і Микитку вже народжувала тут. Багато з ким дружу, ділимося порадами.” 

Сам Михайло виїхав вже на початку серпня 2022-го. Рідні Михайла, п’ять братів і дві сестри, також залишили свої домівки і з родинами виїхали — хто в Україні, а хто за кордоном. 

“Все-таки, як би в Україні не було, ми тут виросли. Я нікуди [за кордон] виїжджати не хочу”. 

Це історія про непросте, але життєво важливе рішення. Дізнайтеся зараз про соціальні виплати, житло, транспорт для вчасної евакуації на гарячій лінії 1548. Буде складно, але врешті все буде добре.