24 серпня - День Незалежності України

Сьогодні ми відзначаємо 35-ту річницю відновлення Незалежності України під слоганом, який відгукується в серці кожного з нас: «Ми з тобою однієї країни».

Це не просто красива фраза. Це про глибокий, майже родовий зв’язок. Про те, що кожен із нас є продовженням древнього, сильного народу, який крізь століття, крізь часи бездержавності та репресій зберіг своє: мову, гідність, культуру й безумовну жагу до свободи. Саме цей зв’язок між людьми, між поколіннями минулими й сучасними, тримає й гартує Україну сьогодні.

Коли 24 серпня 1991 року у Києві залунали вирішальні слова Акта проголошення незалежності, а 1 грудня того ж року 90,32% українців на референдумі сказали рішуче «ТАК», ми не починали з чистого аркуша. Ми повернули своє.

Адже за нашими плечима вже стояв січень 1918 року, коли IV Універсалом постала Українська Народна Республіка зі своїми кордонами, військом, мовою та валютою. Там був березень 1939-го в Хусті, коли Карпатська Україна проголосила самостійність і першою в міжвоєнній Європі зі зброєю в руках зустріла окупантів. Там був червень 1941-го у Львові, коли ОУН проголосила Акт відновлення Української Держави, а згодом воїни УПА роками боронили рідні землі від двох тоталітарних монстрів — нацизму та совєтського комунізму під гаслом «Свобода народам! Свобода людині!».

Там були вистраждані долі дисидентів, шістдесятників та членів Української Гельсінської групи, які міняли власну свободу на майбутнє України у радянських таборах та психлікарнях.

Увесь цей шлях — це червоні й чорні нитки нашої спільної вишитої долі.

Росія ніколи не мирилася з нашою свободою. Від 1991 року вона намагалася узалежнити нас через економічний тиск, торговельні війни, суперечки довкола Криму чи провокації на косі Тузла. Нинішня повномасштабна російсько-українська війна є Війною за Незалежність. Вона є екзистенційною, адже ворог прийшов не просто за територіями — він прийшов знищити нашу ідентичність і саму українську державність.

Але Україна вистояла завдяки тим, хто взяв до рук зброю.

Ми схиляємо голови перед світлою пам'яттю Захисників та Захисниць, які поклали життя у цій боротьбі. 

Ми дякуємо воїнам, які віддали у запеклих боях своє здоров’я, зазнали поранень, але зберегли незламність духу. 

Ми молимося за тих, хто прямо зараз тримає фронт, відбиваючи навали ворога та виборюючи наше право жити, дихати й любити на своїй землі.

Вільна держава, відповідальне суспільство та потужний Сектор безпеки й оборони — це наш міцний щит.

Пам'ятаймо, чиїми зусиллями виборюється наша свобода.

Ми з тобою однієї країни.

Слава українським Захисникам і Захисницям!

Слава Україні! 🇺🇦