Гендерна рівність у правовому полі: основні поняття

Рівність є однією із засадничих цінностей Європейського Союзу. Ставши кандидатом на членство в ЄС, Україна зобов’язалась захищати рівні права чоловіків і жінок.

У Дорожній карті з питань верховенства права за сферою 3.12. «Гендерна рівність та насильство проти жінок» міститься 11 заходів. Окрім того, необхідність досягнення подальшого прогресу Україною на шляху до наближення національного законодавства до права ЄС у сфері гендерної рівності та боротьби з гендерно зумовленим насильством є одним із interim benchmarks (проміжних бенчмарків), а саме IBM 23.14.4, які Україна отримала за Кластером 1 «Основи процесу вступу до ЄС» після відкриття переговорного процесу за цим Кластером 15 червня 2026 року. Виконання проміжних бенчмарків є обов’язковим для переходу до наступних етапів переговорного процесу з ЄС.

Пояснюємо основні поняття у сфері гендерної рівності.

Законодавче визначення

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» визначає поняття гендерної рівності як «рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства». А дискримінацію за ознакою статі – як ситуацію, за якої «особа та/або група осіб за ознаками статі, що були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами та свободами чи привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»; крім випадків, коли такі обмеження чи привілеї мають правомірну об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними й необхідними».

Ключові терміни

Міністерство юстиції України здійснює гендерно-правову експертизу законодавства та всіх проєктів нормативно-правових актів, за результатами якої надає висновок щодо їх відповідності принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальні вимоги до застосування гендерних підходів під час розроблення нормативно-правових актів містить затверджена Урядом «Інструкція щодо інтеграції гендерних підходів під час розроблення нормативно-правових актів» від 7.02.2020 р. № 86. Вона, зокрема, і розтлумачує основні терміни.

•Гендерний підхід – стратегія, що забезпечує врахування інтересів і досвіду жінок та чоловіків як невід’ємної складової планування, реалізації, моніторингу та оцінювання політики і програм у політичній, економічній, культурній і соціальній сферах для отримання жінками та чоловіками рівних благ.

•Гендерно нейтральний підхід – політика неврахування відмінностей у становищі різних груп жінок і чоловіків, їхніх статусах, потребах, пріоритетах. Такий підхід передбачає, що державна політика і відповідні державні/регіональні програми однаковою мірою впливають на всі групи населення.

•Гендерно чутливий підхід – врахування специфічних соціальних, культурних, економічних, політичних та інших характеристик умов життя та потреб жінок і чоловіків.

•Гендерний аналіз – вивчення відмінностей між жінками та чоловіками в умовах, потребах, рівнях участі, доступу до ресурсів та управління ними, повноваженнях у прийнятті рішень тощо, зумовлених усталеними в суспільстві гендерними ролями (нормами, очікуваними моделями поведінки, діяльністю, характерними рисами, що вважаються притаманними для чоловіків/жінок).

Звичайно, це лише деякі терміни, що їх застосовують, коли описують питання гендерної рівності. Словник з цієї теми набагато ширший. Уніфікований перелік термінів українською мовою можна знайти у виданні «Глосарій і тезаурус Європейського інституту з гендерної рівності», що покликане уніфікувати національне слововживання.

Нагадаємо, що в серпні в апараті Міністерства юстиції України розпочався гендерний аудит. Його мета – оцінити, наскільки принцип рівних прав та можливостей жінок і чоловіків інтегрований у внутрішні процеси та практики інституції.